Читаю Threads, бачу багато дописів на стику AI-кріейторів і фотографів. Дедалі частіше питання на кшталт «Фотографи, не боїтесь, що вас замінить ШІ?», а під тестом портретні AI-фото, які «складно» відрізнити від реальних. А далі сотні коментарів від фотографів про те, що «AI-картинка це не фотографія». Маю три думки з цього приводу.
Але спочатку маленький дисклеймер, — я не заробляю фото і не маю тут комерційного інтересу. Хоча я фотографую людей, вулицю, людей на вулиці — словом, подобається стріт- і кендід-фото.
Перша думка — ну як можна порівнювати AI-картинки з реальними фотографіями?
Відверто — не кожне AI-фото я відрізняю від реального в силу різних причин. Десь AI добре мімікрує під недовершеність справжніх фото. А десь фотографи так обробляють фото, що не відрізнити від AI.
Але мене мало цікавить технічна досконалість зображення.
Для мене фото — не лише про результат, але й про процес. Процес є невідʼємною частиною результату. А кінцеве фото має частку автора фото. Якщо я цього не вловлюю у чужих фото, воно мене не зачіпає.
Мене вражає не стільки обʼєкт фото, скільки бачення фотографа, який зробив це фото.
Цього немає в AI, тому мене не зачіпає. Я бачу порожнечу.
Друга думка — а чим це відрізняється від студійних і постановочних фото?
З іншого боку, мене так само не зачіпають і не цікавлять студійні фото, або ж занадто постановочні на природі. Сімʼя біля каміна, завмерлі посмішки на фоні студійної ялинки, класні зимові светри. Або ж дитинка на пікніку посеред поля з мамочкою.
AI-креаторка згенерувала таке фото дитини на пікніку з тейком «а чим це відрізняється від реального фото, про те зекономила гроші і час на фотосесію». В коментарях кажуть «а як же спогади?»
Здається, так. Але — які спогади у постановочних фото? Чи сильно це відрізняється від фотосесії зі справжнім фотографом, посеред справжнього поля і зі справжнімі фруктами? Спогади про фотосесію — так, це специфічний і, можливо, приємний досвід. Але це не спогади про пікнік. Пікніка на природі не було що так, що так.
Штучний досвід (пікнік на природі). І якщо людина заміняє таку фотосесію зегенрованою AI-картинкою своєї дитини, і їй так навіть краще — чому ні?
Все одно ці фотосесії замовляють лише для себе, для кола найближчих. І всі це розуміють.
А дитина ще підросте і отримає свої справжні спогади.
Третя думка — а яка мені різниця? Я захоплююсь живими непрофесійними фото, як це мене взагалі стосується?
Та ніяк не стосується. Звісно, AI-картинки можуть легко імітувати стрітфото, гру світла і цікаві життєві сюжети перехожих. Так само, як і постановочні фото. Чи турбує мене те, що AI це вміє — та ні. Мене цікавить сам процес фотографування і мій результат.
На моїх фото є я, але не в кадрі. На фото, які мене зачіпають, є автор, і теж не в кадрі. Для мене фотографія — це акт, який складається з сукупності складових.
А ще не хочу, щоб AI-картинки називали фотографіями, бо це не фото. Слово «фотографія» походить від грецьких коренів phos (світло) та grapho (пишу), що буквально означає «світлопис» або «малювання світлом».
Звісно, хочеться, щоб світ був таким, як хочеться. Щоб люди цінували справжнє, красу, реальні фото і цінували роботу фотографа. Але тоді потрібно змістовно нести освітню функцію, як і в будь-якій професії, де вимагаєш стандартів якості. Чи готові комерційні фотографи нести цю функцію? Думаю, далеко не всі. Чи замінить когось AI? Когось замінить.
P. S. Про всяк випадок уточню, — під постановочним фото я маю на увазі сімейні комерційні зйомки «для своїх». Я не про глянець, «Прапор на Рейхстагом», «Поцілунок біля Ратуші» чи предметні зйомки. Ну, ви мене розумієте.
