Існує безліч креативних і маркетингових конкурсів, — від Cannes Lions з Effie до нішових люксових-бутикових. Але далеко не всі ці конкурси зрозумілі з точки зору брендів, — маю на увазі клієнтів агенцій, які подають свої роботи з агенціями.
От працюєш ти у продуктовій компанії, робиш топовий продукт у своїй ніші. А агенція, з якою працюєш, каже — давайте подаватись на конкурс.
З точки зору бренду — окей, перемога може бути цікавою, бо підтвердження, що робиш свою роботу добре. Але підтвердження серед професійної агентської спільноти. Щось про агентський ринок, а не ринок клієнта.
Тобто вартісність перемоги залишається у полі агентського бізнесу і професійної спільноти. Парадоксально, але це стосується навіть «Канських Левів» [який давно не про креативну індустрію, а про соціальну відповідальність].
Класно, хорошо. Але, ну, не дивиться клієнт ці всі рейтинги.
А ще є Red Dot, який існує в паралельній парадигмі. Reddot — про продуктовий дизайн. Про продукт, який користувач бачить кожен день і реально взаємодіє з ним.
Я не знаю, чи впливає це на продажі. Для мене як користувача, це щось на рівні чуттєвого досвіду і відчуття якості життя, задоволення маленькими деталями. Але коли я щось обираю, продукт з мікроскопічною приміткою “reddot winner” — вкрай вагома перевага у виборі між продуктами однієї категорії.
Звісно, це про продуктовий дизайн. Але коли я бачу підтвердження “reddot” — крім дизайну, у мене не виникає питання, а чи якісний цей продукт в принципі, чи працює він. Це як знак якості на рівні ISO, хоча й стосується «лише дизайну».
І цей розрив між конкурсами, які конвертуються у «реальну довіру» і «аргумент продавати більше маркетингових послуг брендам» — з кожним роком збільшується. Скоро ця проблема постане перед нашим ринком, бо бренди почнуть питати, що тут відбувається взагалі.
