Я награв більше сотні годин у Cyberpunk 2077. Це мої жартівливі, але абсолютно серйозні думки, на яких я ловив себе під час гри.
Радикальна чесність — найкраща стратегія для відкриття нових можливостей.
Навіть якщо ти виконав надскладну справу, заверши все як слід. На пішоходному переході подивись ліворуч і праворуч, бо тебе може збити рандомний автомобіль. І треба буде робити все з початку.
Лише надскладний рівень вчить тебе правилам, за якими існує світ гри.
Ти можеш бути снобом і хейтити Porsche 911, а можеш час від часу керувати нею і отримувати просте задоволення без задніх думок.
Ти маєш можливість ганяти на машині містом, покращуючи правила лише тому, що інші цих правил не порушують.
Знати умову контракту і розуміти умови контракту — зовсім різні речі.
Наскладавши ситуацію найпростіше проходити, коли згадуєш, що це лише гра.
Для тебе можуть ставати принципово важливішими завдання, які взагалі, абсолютно, ніяк не впливають на твій особистий розвиток в прогрес у грі. Можеш просто не звертати на них увагу.
Найбрудніші райони міста, — не найбрудніші в плані моральних якостей його жителів.
Обмежений час — не привід приймати поспішні рішення.
Іноді ти можеш зробити «як-небудь», — і це нормально, якщо ти хочеш просто позбутися цієї задачі і робити те, що робиш найкраще і з задоволенням.
Якщо ти зробив щось велике і хороше, — не роби з цього таємницю.
Якщо не бачиш можливостей, — пошукай там, де тобі не було цікаво з якихось причин.
Пустощі і пустеля — не завжди порожнеча і відсутність можливостей. Пошукай.
Іноді ми робимо щось заради споглядання краси, а не вимірюваного результату.
На перший погляд пересічна задача, — може виявитись однією з найбільш вражаючих і захоплюючих.
Ти можеш бути на тисячу відсотків впевненим, що завдання вєрняк і не викличе проблем. Але після трьох годин спроб ти усвідомлюєш, що варто було відмовитись вже в перші пів години.
Cyberpunk 2077 формує приємну надивленість для редакторів і дизайнерів. Як мінімум — це красиво.
