Ремесло Медіа — про українську креативну індустрію і ринок комунікацій.

Сьогодні говоримо з Віктором Дяченком, — медіаменеджером, телеведучим, редактором. Про шлях у професію, проблеми медійників, робочий простір і способи збереження продуктивності.

— Вікторе, привіт. Розкажи, як ти потрапив у сферу медіа? З чого все почалося, які ролі займав і ким ти себе визначаєш зараз?

Перший досвід роботи в медіа був ще у школі, я з дитинства читав журнал «Юний натураліст», а з шостого класу почав надсилати їм листи зі своїми дослідженнями природи. Щомісяця вони друкували то один, то три розвороти з моїми статтями й це породжувало залежність — треба, щоб наступного разу було чотири розвороти.

Так я дописався до того, що мені запропонували роль позаштатного редактора, платили гонорари.

В 9 класі я почав працювати ще й копірайтером, бо насолода від отримання гонорарів переросла в бажання заробляти гроші.

Згодом я переїхав із рідного села у місто Миколаїв на студентське навчання. І тут починається дещо авантюрна історія. Студентом першого курсу я пішов на прохідну місцевого телеканалу і сказав, що мені назначено зустріч з директором. Мій впевнений вигляд вселив віру охоронцю і так я потрапив на свою першу співбесіду. Я попередньо провів інтерв’ю місцевих жителів (просто неба), зібрав проаналізовані дані в таблиці. Саме з ними я прийшов, щоб отримати роботу.

— Ти зараз розблокував мій спогад. Десь у 16 років мені була назначена зустріч з власником місцевого телеканалу. Його офіс знаходився у приміщенні головного нічного клубу міста, я погуляв навколо будівлі і так і не зайшов. Але продовжуй.

Далі були роботи ведучого на радіо, ведучого телевізійного ранкового мовлення. Після шести років роботи переїхав до Києва, був головним редактором сайту про фінанси, відеопродакшену, ведучим програм. Згодом — перейшов на Суспільне (ведучий ранкового шоу, новин, інтерв’ю).

Наприкінці 2023 року очолив bazilik.media. За рік ми оптимізували тексти сайту, вивели частину контенту на перші сторінки пошукових систем, оновили команду.

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну я почав робити ютуб-проєкт «Кучерявий», який також транслювали на ТБ. За майже рік роботи я втратив бажання і сенс тягнути аналіз російської реальності в український інформпростір, тому почалася трансформація проєкту. Нині — це медіа про науку, технології, дозвілля krv.media.

— Ми з тобою познайомились незадовго до запуску KRV.media. Створення незалежного медіа без інвестора і бенефіціару — доволі ризикова і не те щоб дуже прибуткова справа. Чи можеш ти зі мною погодитись?

Абсолютно. Для мене це велика авантюра і реалізація багаторічного бажання водночас. Я багато років працюю та розвиваю різного типу медійні проєкти та завжди є чітке розуміння, що це проєкт, який належить комусь. І твоя робота теж належить комусь. Тому я принципово не хотів «продавати» ідею інвестору. Адже інвестор, навіть найспокійніший, рано чи пізно починає гратися медіа в тому стилі, який йому зараз треба. А я не люблю невиправдані смикання, які ще й шкодять.

Щодо бажання. Я мріяв побудувати з нуля медіа, де буде враховано більшість технічних і організаційних проблем, які є у нових медіаресурсах. Також мені було важливо зберегти першочергову ідею та місію проєкту, які я закладав.

Ціль медіа простими словами — сформувати якісне наукове медіа з верифікованою інформацією, українською мовою, без спам-заголовків та неверифікованих даних. Це має бути баланс між онлайн-енциклопедією та новинним форматом.

Наука, технології, здоров’я, дозвілля — мають вплітатися в спільну канву. Завдяки цьому легко формується спільнота навколо медіа, якій цікаво пізнавати світ в різних його аспектах.

Адже є медіа (і не одне), які пишуть статті про науку та технології, наприклад, але на їхніх сторінках є й матеріали про медіумів, гороскопи, передбачення майбутнього по кільцях дуба чи ще щось подібне. Я розумів, що без таких матеріалів важко мати мільйонні охоплення, але ніхто і не обіцяв, що буде легко.

Мірила успіху цього проєкту (для мене) — це глибина читання, формування спільноти, кількість читачів, поширень, нативних згадувань… Тобто якісна аналітика та показники. Адже мені цікаві люди, які взаємодіють з контентом.

— З твого допису про реліз KRV.media я зрозумів, що ти долучив багато різних людей до запуску медіа. Розкажи, як тобі це вдалося і коштом чого? Як загалом люди реагували на те, що на ринку зʼявиться нове медіа? Чи була критика, сумніви, відмови у допомозі?

Так, я хотів почути думки різних людей зі сфери, мати змогу подумати об їхній досвід. Наприклад, до команди Inweb я звернувся за сеоядром, бо було важливо робити його не так, як я знаю і розумію, а за оцінкою експерта. Це чудова опора.

Загалом завжди раджу йти за допомогою до інших людей. Навіть якщо ви не візьмете 100% їхньої пропозиції, версія вашого рішення на основі цієї пропозиції — це вже краще, ніж перший ваш (автономний) варіант.

З деким працювало ім’я, тому не було відмов, з деким ім’я заважало — люди не хотіли допомагати мені побудувати ще один якісний продукт. І це нормально.

Дехто на рівні ідеї бачив загрозу своєму бізнесові. І це теж нормально. Я фокусуюся на цілі та позитивних відповідях. Їх було багато.

Чимало медіаменеджері відмовляли мене починати нішеве медіа, оскільки зараз у топ вириваються саме багатовекторні гіганти. Нормальним (але це не так) є переливання трафіку в межах однієї медіагрупи зі спам-сайтів на імениті флагмани. Так нині працює ринок, але я не хотів і не хочу робити цього з КРВ.медіа.

— Наша друга з тобою зустріч — курс Kyiv Media School «Аналітика та дистрибуція для медіа». Це наштовхнуло мене на питання — які ключові хард- і софт-скіли потрібні людині, яка запускає своє медіа або, загалом, вирішила працювати у медіа?

Я не відкрию щось нове. Щодо хардскілів, то це: написання текстів, заголовків, фактчекінг та верифікація інформації, інтерв’ювання та робота з джерелами.

Трохи додається медіаменеджерам.

Медіаменеджмент та бізнес-стратегія
- Формування контентної стратегії.
- Монетизація (реклама, донати, підписки).
- Робота з медіафінансами.
SMM та контент-маркетинг
- Розуміння алгоритмів соцмереж (Facebook, Instagram, TikTok, X).
- Навички створення візуального контенту.
- Робота з таргетованою рекламою.
Відео- та аудіопродакшн
- Зйомка, монтаж, режисура.
- Робота зі звуком (подкасти, радіоформати).
- Основи стрімінгу та трансляцій.
SEO та вебаналітика
- Оптимізація контенту під пошукові системи.
- Аналіз трафіку через Google Analytics, SimilarWeb.
- Робота з метриками охоплення.
Правові аспекти медіа
- Авторське право та медіазаконодавство.
- Політики конфіденційності та етичні стандарти.
- Робота з договорами та ліцензіями.

І це все бажано знати майже до деталей. Тоді мінімальні ризики щось не врахувати, витрачати час на загальні консультації зі спеціалістами. А бонус — тобі неможливо продати історію «це неможливо зробити технічно/опціонально…». Адже ти завжди можеш показати зворотне і колеги надалі ніколи не будуть використовувати цей прийом.

Щодо софтскілів, то це генерування нових ідей та нестандартних форматів, вміння швидко приймати рішення, миттєво реагувати на зміни в інформаційному просторі, мотивувати команди та працювати зі зворотним зв’язком.

Для мене головне — це багатозадачність (так, науковці вже довели, що це поняття хибне і ми просто перемикаємося між процесами, а не робимо їх паралельно). Саме вміння швидко перемикатися і відновлювати роботу без довгих «в’їжджань» — ідеальне вміння для життя і роботи.

— Давай тепер про особисте. У тебе були думки про те, щоб кардинально змінити професію? Кинути роботу і зайнятися чимось зовсім іншим, — простішим, передбачуванішим, зрозумілішим? Питаю, бо особисто я працюю понад 10 років у контент-маркетингу і медіа, і час від часу зʼявляються такі думки.

В мене був подібний досвід, коли я пішов з відеопродакшену. Причина була банальна — я робив так багато всього, що інколи вже не усвідомлював день, ніч, дім, офіс, вулиця… Я випав на добрі шість місяців. А потім пішов працювати продавцем оболонки (черева та синюги) для ковбас. Пропрацював два місяці та пішов працювати ведучим ранкового шоу на Суспільне.

Оскільки я щоденно роблю роботу багатьох різних працівників, маю суміжні проєкти (освітні, наприклад), поєдную декілька проєктів — мені добре, бо я не вигораю від однотипності виконуваної роботи.

А надалі планую розширювати напрямки роботи krv.media, тому я точно спробую ще щось нове.

— У тебе є якісь звички чи ритуали, які допомагають зберігати бадьорий стан і здоровий глузд? Думаю, для багатьох це актуально на четвертий рік повномасштабної війни.

Я не читаю новини в телеграмі, на сайтах… Це був клікбейт)) Жартую. Насправді не читаю «для задоволення», як це робить більшість. Я підходжу до новин, як до інформації, яку мені треба проаналізувати і піти далі. Тому о 17-18 я завжди дивлюсь зведення новин (заголовки), де треба заглибитися, бо це історія, що триватиме в часі — читаю аналітику. Я не слідкую за стенограмою розмови Трампа із Зеленським, наприклад. Це втрата часу, якого і так немає; це емоційна яма, в яку я сам себе зажену, хоча не повинен.

Чому так роблю? Я не вплину на їхню розмову, наприклад. Але зможу холодно проаналізувати подію трохи згодом і зважити, як мені адаптувати своє життя і роботу (якщо треба) до нових реалій.

На що я маю вплив? Це на допомогу конкретним підрозділам. Тут теж контрольовано і в форматі ритуалів. На робочі процеси і якість виконаної роботи. На смак приготованих страв, на чистоту у квартирі, на якісно проведене дослідження…

— Розкажи про свої хобі. Чим цікавишся?

Все моє життя — це проєкти. Я читаю книжки, бо вони мені треба для роботи і самоосвіти… Я вчу мову, бо вона мені треба для наступних кроків у проєктах. Бігаю, бо так я чудово народжую ідеї, а також не хочу мати некрасиве тіло та слабке серце.

Хобі в стилі «відволіктися» у мене немає. Я не збираю пазли, не граю в ПК чи мобільні ігри. Завжди дивуюся (не засуджую), як люди по дорозі додому чи в черзі грають в щось. Цей же час можна використати для відповідей на листи (написати чернетки), аналізу чогось, перегляду чогось цікавого та корисного. І ці думки зі мною з дитинства. Я грав у дитинстві у гру «Ферма», побудував класне господарство і мав великий сум після, бо зароблені гроші не можна вивести. Це просто ігрові бали. З того часу я не граю, а також відразу дізнаюся про фінальні етапи завершення роботи/отримання результату ще до початку роботи.

— Яку музику слухаєш? Загалом чи останній, наприклад, місяць? Кого послухати?

Оскільки я постійно маю мотивувати, надихати, в кадрі бути на позитиві, підбадьорювати та давати надію — я люблю мінорні пісні. Це мій спосіб зберегти баланс емоцій.

Я слухаю багато нових виконавців. І часто мені здається, що їх вже знають всі, але це не так)))

Ось список пісень, які я слухав останніми:

Слухаю молодих артистів, бо цікаво відкривати першим те, що мало хто чув. Наприклад, я слухав пісню The Mentor, коли на ній було 12 прослуховувань. Я часто пишу молодим артистам в соцмережах, якщо мені зайшов трек, бо це дуже важливо — дати віру, що ти й твоя творчість треба ще комусь.

— Я обожнюю бачити робочі місця колег. Що на твоєму? Чому саме це?

Я завжди працюю на двох пристроях (різні системи, щоб мозок не звикав до однакових умов) і перемикаюся між ними, розкидаю на них задачі.

Стикери — фонова задача, яку треба завершити.

Великий стіл — не розумію, як працюють на малих столах в офісах, де на тебе тисне край столу. Тому мій стіл — 3 метри.

Великий екран, бо теж не розумію, як можна аналізувати та планувати на малому полотні.

Блокнот з великим аркушами для постійного фіксування задач, розподілу по пріоритетних зонах/проєктах…

Акваріум і рослини — це обов’язково. Має бути вода як елемент свіжості та здорова доглянута квітка з насиченим зеленим кольором листя. Це все про відчуття себе здоровим.

Там також є перекидний календар, але він завмер на 11.01. Друг, який подарував мені його сміється щоразу як приходить у гості. Але в мене реально немає часу на нього. Я прокидаюся о 7:30, швидка рутина і в роботу. Завершую робочі/життєві задачі за найкращих умов о 23-й. Швидка рутина і здоровий сон. А на календарі цьому є цікаві факти. Тож я колись їх прочитаю і перегорну. Обіцяю. Але перегорнути і не прочитати — не можу, бо я тоді ніколи не повернуся до них. Тоді краще віддати його, щоб не було відчуття провини за втрачену можливість)))

— Чи є якийсь меседж, який ти хотів би передати людям, які побачать нашу розмову? Це можуть бути комунікаційники, редактори, контент-маркетологи, представники медіа.

Є декілька мрій, з яких люди можуть почути для себе пораду чи ціннісний орієнтир. Бо маю правило — не давати порад, якщо їх не просять. Бо це ознака того, що твоя порада нічого не варта, або ти дурень, який не цінує свої знання і віддає задарма. Я мрію про:

колег, які не виправдовують інформаційний шлак вимогою ринку, часу, умов…
колег-комунікаційників, які перед відправленням листів впевняються, що написане моє ім’я, а не Ілона/Сергій або назва геть іншого медіа. Не надсилають новини агросектора на медіа про комунікації, наприклад;
людей, які вміють знайти чесні причини своїй непродуктивності та (за щирого бажання) подолати ці причини.