Спільнота «Українські копірайтери» налічує 6400 учасників у Facebook і 450 у Telegram. Я спостерігаю за розвитком цих груп, бо тут проявляється світ українських копірайтерів як він є, — з усіма його світлими і темними сторонами.
Ми поспілкувалися з Марією Хоменко, фахівчинею з комунікацій та копірайтингу, адміністраторкою спільноти «Українські копірайтери». Про те, з чого все почалось, про складнощі модерації, про ринок копірайтингу і свої хобі.
— Маріє, розкажіть про свій шлях у професії і те, з чого почалась історія спільноти «Українські копірайтери»?
9 вересня я святкуватиму дванадцять років у копірайтингу. Чому саме 9 вересня? Це день, коли я надіслала тестове завдання в агенцію, де потім працювала протягом п’яти з половиною років. Щоб я не забувала про свій старт, доки працювала в агенції, цього дня мені завжди надсилали привітання та грошовий бонус.
Потім були роки фрилансу та спеціалізації на юридичному копірайтингу. Лютий 2022-го був у мене дуже насиченим та плідним. Однак 24 лютого, як і для інших українців, все різко обірвалося. Почалися дні непевності та сум’яття. З мого містечка в самому серці України вирушали евакуаційні потяги. Однак я прийняла рішення залишатися вдома.
В ті холодні березневі вечори, коли ми щільно завішували штори та не вмикали світла в цілях світломаскування, дуже хотілося «бути серед своїх». Таких «своїх» я шукала у фрилансерських фейсбук-спільнотах. Але… Деякі з них просто зникали, бо українці та росіяни не могли перебувати разом на одному майданчику, нехай навіть віртуальному. Більшість груп згорнула свою діяльність або ледь-ледь її підтримувала.
23 березня 2022 року я, мабуть, встала з тої ноги, що треба. Бо раптом збагнула, що «своїх» вочевидь шукаю не тільки я, а й інші мої колеги-копірайтери. Ба більше — хтось у набагато гіршому становищі, ніж я, покинув домівку і змушений облаштовувати робоче місце на чужині, або у нього ідуть бої прямо за вікном, або немає ані роботи, ані коштів, щоб утримувати родину…
Ось ці емоції й були поштовхом до створення спільноти Українські копірайтери. Ми повинні були підтримувати одне одного, шукати шляхи до повернення старих та пошуку нових замовників/роботодавців.
Крім того, було багато інших нагальних завдань: пошук замінників російського програмного забезпечення, розширення скілів для підвищення конкурентоздатності на ринку тощо. А головне, в спілкуванні між собою ми вже не були поглинуті страхіттями, що відбувалися з Україною та українцями.
— Які найскладніші моменти доводилось вирішувати у спільноті? Конфлікти учасників тощо.
З неприємних моментів варто згадати про навали ботів минулого року. До групи масово десятками та навіть сотнями за добу приєднувалися фейкові акаунти і їх потрібно було невпинно вичищати. Відомо, що Facebook може розцінити масове приєднання ботів як штучну накрутку кількості учасників. Я ретельно вивчала, що відбувається з цим в інших українських спільнотах (адже ми розуміємо, що йдеться про черговий прояв гібридної війни — знищення українських ком’юніті у соцмережах). Навіть завела рубрику «Кумедне ботознавство», де ділилася своїми цікавими знахідками з колегами.
Трапляються конфлікти, які я б назвала поточними або рутинними. Для їх владнання є орієнтир — правила групи, та інструменти, які надає адміністраторам спільнот сам Facebook (тимчасові обмеження, блокування, видалення учасників). Користуюся я цими інструментами вкрай рідко, і їх цілком достатньо.
Мені незмінно дуже складно прощатися з цікавими та яскравими учасниками, які в якийсь момент перегинають палицю та створюють великий дискомфорт для інших. Таких випадків було кілька. Кожного разу події розвивалися за схожим сценарієм. Спочатку людина робить неординарні дописи та коментарі, активно себе проявляє в обговореннях. А потім в якийсь момент починає кидатися образами в бік інших учасників. І щоразу мені з жалем доводилося випроводжати таку людину. А отже, на запитання, що для мене важливіше яскравий учасник чи комфорт більшості, в мене цілком однозначна відповідь.
— Які питання найбільше турбують копірайтерів?
У нас завжди найбільше обговорень викликає питання ціноутворення на копірайтерські послуги та питання занизьких розцінок, які пропонує ринок.
Я вважаю, що тут потрібно дивитися глибше. Копірайтерів турбує та засмучує недостатня оцінка їхньої праці.
З одного боку, багато пересічних людей дійсно сприймає копірайтерів як пустомель, які створюють полотнища з різних нісенітниць та ще й гроші за це беруть. Чимало замовників теж зараз перебувають в замилуванні від мовних моделей штучного інтелекту, вважаючи, їх більш дешевим та ефективним замінником копірайтерів.
З іншого боку, на ринку дійсно сила силенна копірайтерів низького рівня. Це факт, з яким я не стану сперечатися. Ба більше — навіть копірайтери середньої ланки часто не докладають зусиль для виконання завдань. Навіть те, що можна зробити добре, вони роблять аби як, лівою задньою лапою. І ось маємо результат: ставлення до копірайтерської праці зневажливе, рівень оплати низький.
При цьому ні пересічні люди, ні чимало замовників не заморочуються, щоб відрізняти поганого фахівця від хорошого. Всіх міряють під одну гребінку.
— Чи змінились ваші погляди на професію чи щось особисте за роки модерування великої спільноти?
По-перше, я бачу наскільки копірайтерське середовище неоднорідне та наскільки велика прірва може бути між рівнем фахівців.
По-друге, я зі здивуванням дізналася, наскільки багато можуть заробляти копірайтери і за рахунок чого це відбувається. Також я дізналася, на яку низьку оплату праці іноді люди можуть погоджуватися і працювати буквально по 16 годин на добу за копійки. В цьому випадку я теж розумію причини і чітко бачу вихід. Хоча, на жаль, сама людина цього виходу не бачить.
По-третє, сформулюю банально: в суперечках між копірайтерами та замовниками/роботодавцями я вже далеко не завжди на стороні копірайтерів. В коментарях під оголошеннями про вакансії чи пошук виконавця на проєкт, на жаль, іноді з’являється неконструктивна критика. Адже умови, які не підходять одному, бо він має змогу перебирати чи просто не потребує на цей момент роботи, іншому фахівцеві будуть як знахідка.
— Я дуже люблю дізнаватися, як колеги організують свій робочий простір. Розкажіть про свої робочі інструменти, техніку і софт, робоче місце.
Комп’ютер, якому більше 10 років поступово вийшов з ужитку. Я ним майже не користуюся, але все не наважуюся скласти і винести кудись геть. Простенький ноут, який був подарований мені на день народження чоловіком в 2021 році, рік пролежав майже без діла. А потім став справжньою знахідкою. Само собою, в мене ліцензійний Windows та антивірус.
Робочий простір з ноутбуком організовувати просто. Крім робочого столу є багато інших варіантів. Іноді на кухні за чаєм, іноді — біля папужок Чижа та Зосі, щоб навести лад в думках під їхнє затишне цвірінькання, а іноді — й десь надворі (я маю змогу багато бувати за містом).
— Назвіть три–пʼять головних навичок копірайтера.
Перше — відчуття себе вільно в океанах інформації, тобто, як риба в воді. У копірайтера обов’язково повинна бути вища освіта. Спеціальність при цьому відіграє другорядну роль. Бо я маю на увазі не суму знань, яка є в людини, а певні навики навчання як процесу, пошуку та систематизації даних.
Друге — допитливість. Тут власне маю на увазі й цікавість до тої інформації, яку копірайтер обробляє, і загальне прагнення бути в курсі всіх інновацій зі сфери маркетингу та комунікацій. Ось приклад: поява ШІ. Хтось з копірайтерів просто відкидає його використання — мовляв штучний інтелект не замінить людину, він бреше, маніпулює, притягує за вуха факти. Але така позиція — це шлях у глухий кут. Потрібно освоювати ШІ, читати рекомендації експертів, самому багато практикувати, якщо доведеться — йти на курси. Бо використання копірайтером штучного інтелекту — вже давно не конкурента перевага, це обов’язковий скіл.
Використання копірайтером штучного інтелекту — вже давно не конкурента перевага, це обов’язковий скіл.
Третє — свідомо ставлю аж на це місце грамотність. Безграмотній та малограмотній людині в нашій професії не місце. Крапка. Тут немає чого пояснювати.
— А як щодо вад копірайтерів? Чого у хард- чи софт-скілах варто уникати, позбутися, щоб не зупинити свій розвиток у професії?
Перше — відсутність самокритики. Це дуже яскраво проявляється, коли один копірайтер дає оголошення про надання послуг у нашій спільноті, а інші, його колеги, починають виправляти помилки в цьому оголошенні. І їхні коментарі теж містять помилки. От дійсно, варто раз і назавжди забути ось цю улюблену фразу багатьох моїх колег: «я гарантую 100% грамотність». Чи може хтось з нас при тямі таке гарантувати?…
Друге — замкнутість. Багато з копірайтерів та навіть і SMM-фахівців мають закриті профілі у соцмережах або не роблять там дописів, не виставляють фото. Я вважаю, що це критично. Копірайтинг — це невід’ємна складова сфери комунікацій. Якщо фахівець не може вдало продемонструвати себе, то як він може продемонструвати клієнта/його бізнес?
Третє — несамостійність. Не секрет, що копірайтерське середовище буває дуже токсичним, а конкурентна боротьба в ньому іноді загострюється до безміри. Тому з одного боку потрібно навчитися брати звідти максимум корисного (це знання, новини про тренди, вакансії, нетворкінг тощо), але з іншого — відсівати маніпулятивні моменти конкурентів. Наприклад, серед маніпулятивних прийомів: «я багато заробляю, а ти не можеш, тому тобі не місце в професії», «я вмію знаходити клієнтів та домовлятися з ними, а ти — ні», «я за день гори верну, пишу по 100 тисяч символів, а ти ледве клавіатуру пальцями ворушиш» тощо.
— Розкажіть про свої хобі чи інтереси, які допомагають відволіктись від роботи, набратися наснаги. Можете поділитися каналами у YouTube, якимись відео чи музикою, цікавими телеграм-каналами.
Почну з другої частини запитання. В YouTube на 90% цікавлюся корисним контентом: дивлюся юристів (оскільки займаюся юридичним копірайтингом) та інтернет-маркетологів. Виділяти когось конкретно не буду, бо я зазвичай в цьому «одноденка»: зайшла, сподобалось відео, полистала ще плейлист, подивилася парочку, пішла далі. В Telegram у мене взагалі в пріоритеті місцеві новинні канали та офіційні канали представників державної влади. Решту просто листаю іноді, вибірково, не читаючи систематично.
Справжня «цукерочка» для мене — це подорожі. І я маю на увазі як невеликі прогулянки на велосипеді по бездоріжжю (обожнюю велосипед), так і мандрівки Україною та за кордоном. На жаль, великих подорожей у моєму житті зараз набагато менше, ніж того хотілося б.
Щодо хобі. Я все життя багато займалася ручною роботою. Чого тільки не було: плетіння шпицями та гачком, декупаж, виготовлення Ловця Снів. Однак найбільш вірною протягом майже половини свого життя я залишаюся флористиці — а саме створенню зимових композицій із сухоцвітів — та соломоплетінню. Виплітаю дідухів, різдвяні прикраси (зокрема, павуків та зірки), і навіть солом’яного бриля якось сплела.
Солома — то особливий матеріал, наповнений сонячним промінням, робота з нею водночас заспокоює і заряджає енергією. До речі, мрію до Різдва записати таки майстер-клас зі створення солом’яних зірок, бо минулого року не зуміла на це виділити час.
Марія про спільноту «Українські копірайтери»:
Українські копірайтери — це проєкт, який невпинно розвивається. Дещо змінюються акценти та підходи. Ми стаємо перебірливими до навчальних матеріалів і навіть вакансій, що публікуються у групі. Крім того, Українські копірайтери з березня цього року є також у Telegram у вигляді каналу https://t.me/Ukr_copywriters_channel, де «можна почитати», та чату https://t.me/Ukr_copywriters_group, де можна «потеревенити». При цьому, як і всі, я дещо схвильована майбутнім Telegram як майданчика для комунікації.
Принагідно запрошую фахівців до співпраці та цікавих колаборацій. Зокрема, я охоче опублікую ваш допис чи анонс на вашу статтю на каналі Українські копірайтери. Звісно, йдеться про тематику копірайтингу, маркетингу, SMM, SEO, використання ШІ тощо.
